Без труда нема плода

Від самого світанку працював селянин у полі. Коли втомився, сів на межі, дістав із торби глечик з водою та буханку хліба, щоби перепочити й трохи перекусити. Раптом пробігав повз нього вовк. Побачив, що чоловік збирається їсти, і підійшов ближче.

— Добрий день, чоловіче! — привітався вовк. — Бачу, їси щось смачненьке. А що то в тебе таке в руці?

— Це житній хліб, — відповів селянин.

— Ніколи ще такого не куштував. Але пахне так смачно, що аж слина котиться! — сказав вовк.

Селянин пожалів сіроманця й відламав шматок хліба. Той проковтнув із задоволенням і навіть облизався.

— Справжня смакота! — вигукнув вовк. — А де ти взяв такий чудовий хліб?

— Та сам зробив. Спочатку землю зорав плугом…

— І одразу отримав хліб? — здивувався вовк.

— Ні, потім посіяв жито…

— І вже тоді мав хліб?

— Та ні, — з усмішкою відповів чоловік. — Треба було ще дочекатися, поки воно зійде, викине колос, дозріє. Потім я його серпом зжав, у снопах висушив, молотив ціпом, у жорнах змолов борошно. А далі — замісив тісто, дав йому в діжі підійти, сформував буханці та спік у гарячій печі.

— Ого, яка довга робота! — похитав головою вовк. — Та смачний хліб, нічого не скажеш…

— А й справді, — погодився селянин. — Але що правда, то правда — без труда нема плода.

Попередня Веселе Жабеня та Правила на Воді

Наступна Чому гримить грім і блискає блискавка?