Колобок (щасливий кінець)

Жили собі дід та баба. Одного разу дід попросив бабу спекти щось смачненьке, і вона вирішила зробити Колобка. Замісила тісто, спекла його рум’яним та поставила на віконце, щоб охолов.

Але Колобок виявився не простий, а дуже спритний і допитливий! Він не захотів сидіти на місці, зіскочив із віконця та покотився стежкою в ліс.

По дорозі зустрів він зайця.

— Колобок, Колобок! Я тебе з’їм! — сказав заєць.

— Не їж мене, я краще тобі загадку загадаю. Відгадаєш — можеш мене з’їсти, не відгадаєш — я покочуся далі.

Заєць погодився.

— Що росте догори корінням?

Довго думав заєць, та не зміг відгадати.

— Це бурулька! — засміявся Колобок і покотився далі.

Зустрів він вовка.

— Колобок, Колобок! Я тебе з’їм!

— Давай так: якщо ти розв’яжеш мою загадку, я сам у твій рот скочу. Якщо ні — побіжу далі.

Вовк погодився.

— Що можна тримати в руці, але не побачити?

Думав вовк, думав… Але не відгадав.

— Це повітря! — крикнув Колобок і знову покотився.

Так само обдурив він і ведмедя, але ось на його шляху з’явилася хитра лисиця.

— Колобок, які ж у тебе цікаві загадки! А можна я теж одну загадаю?

— Давай! — погодився Колобок.

— Що завжди попереду, але його не наздогнати?

Довго думав Колобок, крутився туди-сюди, але не зміг відповісти.

— Це майбутнє, — всміхнулася лисиця.

— Ох! Тепер я маю виконати обіцянку… — зітхнув Колобок.

Але замість того, щоб стрибнути лисиці в рот, він раптом як підскочить, як покотиться далі, сміючись:

— Я ж не казав, що не можу тікати!

І з того часу всі в лісі знають: Колобок не тільки спритний, а й розумний!

Попередня Король-Жабеня або Залізний Генріх

Наступна Рибалка і заворожене Царство