Маленький Приморозок
- Автор: Адміністратор
- 25 січня 2026
Жив-був у хмаринці високо-високо над землею Маленький Приморозок. Він був сином Королеви Зими, але народився надто рано — ще восени, коли його мама спала у своєму крижаному палаці.
— Мамо, я хочу спуститися на землю! — просив Приморозок.
— Ще не час, синку, — відповідала Зима сонним голосом. — Почекай до грудня.
Але Маленький Приморозок був дуже допитливим. Одного ранку, коли температура опустилася якраз до нуля градусів, він тихенько вислизнув із хмаринки й полетів униз.
Зустріч з Осінню— Хто ти такий? — здивувалася Золота Осінь, побачивши маленького срібного хлопчика.
— Я Приморозок! Хочу прикрасити твоє королівство!
Осінь засміялася:
— Але ж я вже розмалювала все у жовті та червоні кольори. Що ти можеш додати?
— А ось подивись! — сказав Приморозок і дихнув на листочок клена.
І сталося диво: на червоному листку з’явилися тоненькі білі візерунки — ніби художник пензликом із білої фарби намалював мереживо. Листок став ще гарнішим!
Чарівна робота
Приморозок був у захваті. Він почав працювати:
Вранці, коли температура падала нижче нуля, він малював срібні візерунки на траві. Кожна травинка вкривалася тоненькою білою облямівкою — це були крихітні кристалики льоду!
На калюжах він створював тоненьку крижану плівку. Вона була такою тендітною, що хрустіла під ногами, як целофан.
На вікнах будинків він вимальовував чарівні морозні візерунки — пальми, папороті, квіти. Це водяна пара з теплого кімнатного повітря перетворювалася на лід на холодному склі.
— Чому ти працюєш тільки вранці? — запитав його Вітер.
— Бо вдень Сонце пригріває, і я тану, — пояснив Приморозок. — А вночі можу працювати лише тоді, коли небо чисте, і температура добре опускається.
Одного разу Приморозок побачив, як садівник вкриває молоді дерева соломою.
— Чому він це робить? — здивувався малюк.
— Бо він боїться мене, — сумно сказав Приморозок. — Я можу заморозити соки в рослинах, і тоді тоненькі гілочки помруть.
— Не сумуй, — втішила його Осінь. — Ти робиш важливу справу! Завдяки тобі земля готується до зими. Ти знищуєш комах і шкідників, які не переживають холоду. А ті рослини, що витримують твій холод, стають сильнішими!
Найбільше Приморозок любив спостерігати за водою. Він навчився перетворювати її на лід:
— Коли я охолоджую воду до нуля градусів, її молекули починають танцювати повільніше й повільніше, — розповідав він мухоморчику під деревом. — А потім вони зупиняються, беруться за ручки й утворюють кристали льоду!
Саме тому срібна павутинка вранці вкривалася крихітними намистинками — це крапельки роси перетворювалися на льодяні перлини.
Повернення додому
Минув місяць. Приморозки ставали дедалі сильнішими й тривалішими. Одного ранку Маленький Приморозок почув знайомий голос:
— Сину, час додому! Скоро моя черга прийти на землю.
Це була Королева Зима. Вона прокинулася й звала свого маленького сина.
— Але я ще хочу малювати візерунки! — заперечив Приморозок.
— Ти зробив велику справу, — посміхнулася Зима. — Ти підготував землю до мого приходу. Тепер відпочинь, а я продовжу твою роботу.
Приморозок попрощався з Осінню й полетів до хмаринки. А на землі вже випав перший сніг.
