Нехай інший зробить | з аудіоказкою
- Автор: Адміністратор
- 25 січня 2026
Троє мандрівників йшли один за одним пустельною дорогою. Раптом налетіла хуртовина — здійнявся сильний вітер, посипав густий сніг, а над головами завив заметільний рев. Було ще далеко до найближчого села, а негода ставала все лютішою.
Щоб не замерзнути, перший мандрівник запропонував сховатися в старому покинутому храмі, який трапився на їхньому шляху. Другий і третій погодилися. Так усі троє опинилися разом під дахом.
Надворі швидко сутеніло, але хуртовина не стихала. У храмі було холодно, наче надворі. Мандрівники трусилися від холоду.
— Мороз просто нестерпний… — зітхнув перший.
— У мене руки й ноги змерзли до кісток, — поскаржився другий.
— Якщо так далі піде, ми тут не переживемо ніч, — пробурмотів третій.
Запала мовчанка. Потім перший озвався знову:
— Якби трохи хмизу — розпалили б вогонь і зігрілися.
— Було б чудово! — підтримав другий.
— І заночувати тоді було б не страшно, — додав третій.
Та, попри всі слова, ніхто не зрушив з місця. Вогонь так і залишився в мріях, а мороз — реальністю.
Перший глянув на другого:
— Сусіде, сходи по хмиз. Я б пішов, та ноги ниють.
Другий перевів погляд на третього:
— У мене живіт крутить, може, ти підеш?
А третій махнув рукою:
— А в мене голова обертом — ледве стою. Іди вже ти.
Так і сперечалися. Кожен знаходив причину нічого не робити. Насправді ж усі були цілком здорові, просто не хотіли зробити бодай щось більше, ніж інші.
Перший подумав:
«Я їм не слуга. Чому саме я маю йти?»
Другий міркував:
«Хай самі йдуть. Я що, крайній?»
А третій сердився подумки:
«Нехай хтось інший зробить! Я не маю на це сил та бажання».
Ніч тривала. Вітер не стишався, а холод пробирав до кісток. Усі троє думали одне й те ж: «Коли вже нарешті хтось піде по хмиз?..» — але кожен мовчав і сидів на місці.
А зранку в храмі знайшли трьох замерзлих мандрівників…
