Жила-була в глибокому лісі маленька ялинка. Вона росла серед високих дерев і мріяла стати такою ж величною, як вони. Щодня вона дивилася вгору на могутні сосни й дуби і зітхала:
— Якби я була такою великою і сильною, як ці дерева, тоді мене всі помітили б і захоплювалися мною!
Маленька ялинка росла, але не дуже швидко. Їй здавалося, що вона ніколи не стане красивою, і ніхто не буде її помічати. Одного разу восени до лісу прийшли люди. Вони уважно оглядали кожне дерево і зупинилися біля ялинки.
— Ось це дерево буде ідеальним для нашого свята! — сказав один із них.
Ялинка зраділа: нарешті її помітили! Люди обережно викопали її з корінням і перенесли до великого міста. Там ялинку посадили на площі, прикрасили сяючими гірляндами, яскравими іграшками та золотистою зіркою на верхівці. Вона стала головною прикрасою свята, і всі жителі міста прийшли подивитися на неї.
— Я ніколи не могла уявити, що стану такою важливою! — подумала ялинка. Вона пишалася своєю красою і раділа, що приносить людям радість.
Настали новорічні свята, і навколо ялинки зібралися діти та дорослі. Вони співали пісні, танцювали і веселилися. Ялинка стояла на площі, сяючи від радості та гірлянд. Вона зрозуміла, що важливо не бути найбільшим чи найсильнішим, а приносити радість іншим.
Після свят ялинку обережно повернули до лісу, де вона продовжила рости. Відтоді вона вже не сумувала, бо знала, що кожен може бути важливим і приносити щастя, навіть будучи маленьким.
Мораль казки: Не обов’язково бути великим чи могутнім, щоб стати важливим. Головне — приносити радість і робити добро.
