Про Зайчика, що боявся голосно говорити (Невпевненість у собі)

У густому, квітучому лісі жив маленький Зайчик. Він був швидкий, розумний і дуже добрий, але мав одну особливість — говорив так тихо, що його майже ніхто не чув.

Коли Зайчик щось питав, друзі завжди перепитували:

— Що ти сказав, Зайчику? — нахилялася до нього Лисичка.
— Кажи голосніше, я не чую! — кричав згори Ворон.
— Ой, мені здається, що він зовсім не розмовляє, — шепотіли між собою Білочки.

Зайчик тільки ховався за довгими вушками і думав: «Якби я говорив голосно, всі б мене сміяли…»

Раніше, коли він пробував бути гучнішим, його мама казала:

— Зайчику, не кричи, це нечемно!

І він навчився шепотіти.

А коли під час гри він казав, що хоче інші правила, друзі сміялися:

— Що? Ти щось сказав? Ми не чули!

І він перестав говорити.

Так він навчився: мовчати — безпечніше.

Одного разу друзі гралися біля річки. Було весело, аж раптом сильний вітер звалив велике дерево! Воно впало так, що перегородило стежку, і друзі опинилися у пастці.

— Що робити?! — злякалася Лисичка.
— Треба кликати на допомогу! — вигукнув Їжачок.

Але хто покличе? Лисичка боялася людей, Білочки не вміли говорити голосно, а Їжачок заплутався у кущах.

Залишився тільки Зайчик.

Він глянув на друзів, потім — на лісову стежку, що вела до людей.

Якщо він не закричить, ніхто їх не врятує.

Якщо він не скаже голосно, вони залишаться тут назавжди.

У нього було два варіанти: залишатися тихим і чекати… або спробувати щось змінити.

Зайчик набрав повітря, відчув, як тремтять лапки, але міцно їх притиснув до землі.

— ДОПОМОЖІТЬ! — вигукнув він так голосно, що навіть листя на деревах затремтіло.

Ехо понесло його голос далеко-далеко.

За кілька хвилин прибіг Лісник. Він швидко побачив ситуацію, розчистив стежку, і друзі змогли вибратися.

— Оце так голос! — усміхнувся Лісник.
— Я не знала, що ти можеш так! — здивувалася Лисичка.

Зайчик теж здивувався. Він зрозумів, що його голос не слабкий. Його голос може рятувати.

І з того дня, коли йому треба було щось сказати, він більше не шепотів.

Він знав: коли говориш упевнено, тебе чують. І це добре.

Попередня Про тролів: Зниклий ритм

Наступна Ріке-Чубчик