Сам себе перехитрив

Одного разу скляр звернувся до божевільного:

— Слухай, усі такі, як ти, постійно б’ють вікна. А ти сидиш без діла. Іди, теж побий шибки — мені ж вигідно! Більше розбитих вікон — більше в мене роботи!

Божевільний лише зрадів. Побіг просто до… будинку самого скляра. Весело насвистуючи, почав кидати каміння у вікна. І не зупинявся, поки не розбив усе скло до останньої шибки.

Скляр повертається додому — і що він бачить? Усі вікна вдрузки! Він розгнівався, кинувся до божевільного:

— Ти що наробив?! — закричав. — Я ж не це мав на увазі!

— Але ти ж сам сказав мені бити вікна! — здивовано відповів божевільний.

— Я мав на увазі чужі вікна! Чужі! Щоб мене потім найняли ремонтувати!

Божевільний задумливо почухав потилицю:

— Та якби я побив вікна не тут, інші господарі могли б покликати когось іншого. А тут я точно знаю — ти сам усе полагодиш!

Мораль цієї казки полягає в тому, що інколи ми можемо неправильно тлумачити чужі наміри й, слідуючи вказівкам, можемо потрапити у ситуацію, яка шкодить нам самим. Крім того, вона підкреслює, що іноді прагнення до вигоди може призвести до небажаних наслідків, якщо ми не враховуємо всі деталі ситуації.

Попередня Дідова дочка і бабина дочка

Наступна Про чарівні гроші