Вовк і Ягня (Про несправедливість і силу без права)

У спекотний день маленьке ягнятко прийшло напитися води з прохолодного струмка. Воно мирно стояло внизу біля берега, коли з верхів’я потоку з’явився старий вовк і, помітивши ягня, люто загарчав:

— Що ти робиш?! Каламутиш мені воду! Я теж прийшов напитися!

Ягня здивовано підняло голову й відповіло лагідно:

— Але ж, пане, я стою нижче по течії… Вода тече від вас до мене. Як я можу її зіпсувати вам?

❗️ Увага! Є жорстока сцена, тому читайте з обережністю дітям на ніч, або перефразуйте.

— Не бреши! — закричав вовк ще дужче. — Ти говориш так само нахабно, як і твій покійний батько. Пам’ятаю, пів року тому він мене образив, і за це я здер із нього шкуру! Ти тоді теж був поруч, тільки втекти встиг.

— Але… — пролепетало ягнятко, тремтячи, — мені лише чотири тижні! Я ніколи не бачив свого батька — його давно вже нема. Як же я міг бути з ним тоді?

— Цить, безсоромне створіння! — завив вовк, удаючи ще більшу лють. — Увесь ваш рід мені ненависний. І хоч ти ні в чому не винне — тепер я помщуся на тобі!

Не сказавши більше ні слова, вовк кинувся на ягнятко… і роздер його.

Так і сталося, бо, як казали старі люди:

«Кожен лиходій завжди знайде виправдання, щоб заглушити свою совість».

Попередня Про пригоди мікробів

Наступна Дерево Миру