Казки для немовлят

Одного дня, високо в небі, на біленькій пухнастій хмаринці жила маленька краплинка. Вона була дуже веселою й мріяла побачити світ.— Як цікаво було б дізнатися, що там, унизу! — захоплено сказала вона своїм подружкам.— Терпіння, краплинко, — усміхнулася стара мудра хмара. — Скоро прийде час, і ти вирушиш у подорож.І ось настав цей день! Вітерець подув сильніше, хмаринка потемніла, і краплинка разом з іншими друзями весело помчала вниз. Вона впала просто на жовту пелюстку соняшника.— Ой, як м’яко! — здивувалася краплинка. Але сонечко виглянуло з-за хмар, і краплинка швидко випарувалася, піднявшись назад у небо.— Ух ти! А можна ще раз? — радісно вигукнула вона.Наступного разу краплинка потрапила у струмочок, потім у річку, помандрувала до великого моря, де каталася на хвилях і розповідала рибкам про свої пригоди.Та щоразу сонечко піднімало її вгору, і вона знову поверталася на свою рідну хмаринку.— Яка ж дивовижна подорож! — захоплено вигукнула краплинка. — Тепер я знаю, що світ великий і прекрасний!І з того часу вона ще багато разів вирушала в мандри, розповідаючи всім про чудеса, які бачила.

В одному великому селі жив маленький синій трактор Синьо. Він був дуже веселий і завжди був готовий допомогти своїм друзям. Як тільки сонце почало світити, Синьо з радістю заводив свій двигун і виїжджав на поле.“Брррууууум, бум!” — гудів трактор, коли його великі колеса котилися по землі. Але сьогодні йому не довелося працювати одному, адже всі друзі вже були готові допомогти!Першим зустрів його старий півень, що стояв на паркані і величаво розправив свої крила.“Ку-ка-рі-ку!” — закричав півень. Синьо одразу відповів:— Привіт, півнику! Ти будеш допомагати на полі?— “Ку-ка-рі-ку!“ — ще раз вигукнув півень і розвеселив усіх.Далі трактор поїхав до лугу, де паслася корова Рябка. Вона жувала траву і помахувала хвостом.“Муууу!” — дзвінко промурчала Рябка.— Привіт, Рябко! — сказав Синьо. — Ти готова допомогти?— “Муууу!” — відповіла корова і махнула головою. Далі Синьо поїхав до ставка, де каченята весело плавали. “Кря-кря!” — лунало з води.— Привіт, каченята! — вигукнув трактор. — Які ви веселі сьогодні!— “Кря-кря!” — відповіли каченята, плескаючи лапками.Після цього Синьо побачив на полі маленького зайця, який стрибав по траві. Він був дуже швидкий і веселий.— Привіт, зайчисько! — сказав трактор. — Як твій день?Зайчик швидко підстрибнув і радісно вигукнув: “Пі-пі!”— Дякую за допомогу, зайчисько! — посміхнувся Синьо.І ось, разом з усіма своїми друзями, Синьо почав працювати. Півень співав “Ку-ка-рі-ку!“, корова блаженно промовляла “Муууу!”, каченята весело “Кря-кря!”, а зайчисько стрибало і додавав своє “Пі-пі!”. А Синьо тим часом працював, гудючи “Брррууууум, бум!”.Цілий день вони працювали разом, допомагаючи один одному, і в кінці дня вся ферма була чистою та красивою.— “Муууу!” — сказала Рябка.— “Кря-кря!” — радісно відповіли каченята.— “Пі-пі!” — стрибнув зайчисько.А Синьо, задоволений, гудів у відповідь: “Брррууууум, бум!”І так вони всі разом святкували свою велику справу. І кожен знав, що працювати разом — це найкраще!

Жила-була на великій кухні маленька срібляста ложечка, яка мала ім’я Лола. Вона була найменшою серед усіх ложок і завжди мріяла про великі пригоди.Одного ранку, коли всі люди ще спали, Лола вирішила подорожувати по кухні. Вона тихенько зіскочила з полиці та опинилася на підлозі. — Ой, як тут великий світ! — здивувалася Лола і покотилася до холодильника.Перша зустріч: МолочкоБіля холодильника стояла скляночка молока.— Привіт! — весело привіталася Лола. — Я ложечка Лола, а ти хто?— Я Молочко Моля, — відповіло молоко м’яким голосом. — Я біле, як хмаринка, і дуже корисне для малюків. Допомагаю їм рости великими та сильними! Лола обережно торкнулася молочка і посміхнулася:— Яке ти ніжне і солодке! Мені подобається з тобою дружити!Друга зустріч: МедикДалі Лола покотилася до полиці, де стояла баночка меду.— Дзижж-дзижж! — загудів Мед Медович. — Привіт, маленька ложечко! Я золотистий мед, мене зробили працьовиті бджілки. Я солодший за цукерки і лікую горлечко!Лола з цікавістю підійшла ближче:— Вау, як ти красиво блищиш! А чому ти такий липкий?— Тому що я особливий! — гордо відповів мед. — Коли діточки мене їдять, я даю їм енергію для ігор і веселощів! Третя зустріч: КашаУ каструльці на плиті булькала гаряча каша.— Буль-буль-буль! — весело булькнула Каша Катя. — О, маленька ложечка! Я вівсяна каша! Дивись, як я граюся з бульбашками!— Привіт, Катю! — замахала Лола. — А чому ти така гаряча?— Тому що я щойно зварилася! Я ситна і смачна, особливо з маслом і медом. Діти від мене стають розумними і здоровими!Четверта зустріч: ЯблучкоНа столі лежало червоне яблуко, яке весело гойдалося.— Привіт-привіт! — заспівало Яблучко Яша. — Я хрусткe і соковите! У мені багато вітамінів, які роблять щічки рожевими, а зубки білими!Лола підстрибнула від радості:— Ой, яке ти кругле і красиве! А що це за вітаміни?— Це такі маленькі помічники, — пояснило яблучко, — вони живуть у мені та допомагають дітям не хворіти!П’ята зустріч: СупчикУ великій каструлі плавали овочі в ароматному бульйоні. — Шурх-шурх! — заговорив Суп Семен. — Привіт, ложечко! Ми – це велика дружна сім’я: морквинка, картопля, цибулина і петрушка. Разом ми робимо смачний супчик!— Ого, як вас багато! — здивувалася Лола. — А чому ви всі разом?— Тому що разом ми сильніші і смачніші! — відповіли овочі хором. — Кожен з нас дає щось особливе: морквинка – солодкість, картопля – ситність, а петрушка – аромат!Повернення додомуКоли сонечко почало заглядати у вікна, Лола зрозуміла, що пора повертатися на своє місце. Вона попрощалася з усіма новими друзями:— Дякую вам за чудову подорож! Тепер я знаю, як багато смачної і корисної їжі живе на нашій кухні!— А ми тепер знаємо, що є маленька ложечка, яка нам допомагає потрапляти до дітей! — відповіли всі разом.Лола повернулася на свою полицю, але тепер вона знала велику таємницю: кожна їжа особлива і корисна, а її робота – допомагати малюкам скуштувати всі ці смачні скарби.З того дня Лола завжди з радістю йшла на допомогу, коли треба було нагодувати дітей, адже тепер вона знала, що кожна ложка їжі – це маленька пригода і велика користь!