Казки про свинку Пеппу

Одного разу Свинка Пеппа вирішила разом зі своєю родиною влаштувати веселий день на природі. Це був сонячний день, і вся сім’я — Пеппа, Джордж, мама Свинка та тато Свин — вирушили до парку з кошиком для пікніка.— Сьогодні буде найвеселіший день! — сказала Пеппа, стрибаючи від радості.Коли вони приїхали до парку, Пеппа та Джордж одразу помітили великий ставок з качками. Качки весело плавали, і Пеппа вирішила їх погодувати.— О, качки! — вигукнула Пеппа. — Можна я дам їм трошки хліба?— Звісно, можна! — відповіла мама Свинка, дістаючи з кошика шматочок хліба.Поки Пеппа і Джордж годували качок, мама Свинка і тато Свин готували стіл для пікніка. Було так затишно та спокійно, аж поки раптом на небі не з’явилися темні хмари.— Ой, здається, починається дощ, — занепокоївся тато Свин.— Не біда, ми завжди можемо сховатися під деревом, — оптимістично сказала мама Свинка.Але Пеппа була так захоплена годуванням качок, що навіть не помітила перші краплі дощу. Тільки коли почався сильний злив, вона побігла до своїх батьків.— Ой, як мокро! — засміялася Пеппа, — Але ж це так весело!Мама Свинка і тато Свин накрили кошик, і вся сім’я сховалася під великим деревом. Хоча дощ трохи зіпсував їхні плани, Пеппа і Джордж раділи кожній миті.— Мені здається, що день не був зіпсованим, — сказала Пеппа. — Ми все одно гарно провели час разом!— Так, головне — бути разом і весело проводити час, — погодився тато Свин.Після дощу на небі з’явилася красива веселка. Всі були в захваті від яскравих кольорів. — Ось це справжня пригода! — радісно вигукнула Пеппа.І вся родина щасливо посміхнулася, насолоджуючись чудовим закінченням свого пікніка. День, який здавався зіпсованим, став для них незабутнім!Читайте ще казку про пригоди Свинки Пепи як “Свинка Пеппа допомагає Джорджу знайти іграшкового динозавра “.

Одного сонячного ранку свинка Пеппа разом із Джорджем та мамою сиділа на кухні. За вікном співали пташки, а весняний вітер приносив аромат квітів. Пеппа відклала ложку з кашею і вигукнула: — Мамо, я хочу щось цікаве зробити з друзями!Мама-свинка усміхнулася. — А що як влаштувати костюмований бал? Ви зможете одягтися в улюблених героїв, придумати танці та навіть поставити невелику виставу!— Ой, як чудово! — підстрибнула Пеппа. — Джордже, ти станеш драконом!— Рррр! — загарчав Джордж, розмахуючи руками, наче крилами.Пеппа одразу побігла до телефону, щоб зателефонувати своїм друзям: Зої-зебрі, Сюзі-ягничці, Педро-поні та іншим. Усі були в захваті від ідеї та погодилися прийти в костюмах.Підготовка до балу Свинки ПеппиНаступного дня на галявині біля будинку Пеппи розгорнулася справжня підготовка. Мама-свинка прикрашала дерева гірляндами, а тато-свин надимав кольорові кульки. Пеппа й Джордж допомагали: вони складали підноси зі смаколиками — печивом у формі зірочок та лимонадом із парасольками.Друзі почали приходити в своїх костюмах. Педро був відважним ковбоєм, Ягничка Сюзі з’явилася у вигляді феї з чарівною паличкою, а Зої — у капелюсі відьмочки. Пеппа обрала костюм принцеси, а Джордж хвацько гарчав у своєму зеленому костюмі дракона. — Ви всі такі красиві! — вигукнула Пеппа, побачивши друзів.Чудесний вечірБал розпочався з веселої гри «Хто я?». Учасники вгадували, ким стали їхні друзі. Потім Зої-фея запропонувала створити магічний танок. Усі під музику почали кружляти, махати уявними паличками та зображати чарівні чари.Раптом Педро-ковбой вигукнув: — А де ж справжній скарб для балу? Що, як ми знайдемо його?Ідея дуже всім сподобалася. Тато-свин сховав у кущах «скарб» — великий ящик із шоколадними монетами. За картою, яку він намалював, друзі почали шукати скарб. Вони стрибали через калюжі, пролазили під гілками та шукали під каміннями. Нарешті, Пеппа знайшла ящик і радісно вигукнула: — Ура! Ми знайшли скарб!Кінець балуКоли сонце сіло за обрій, друзі влаштували невеликий концерт, розповідаючи кумедні історії зі своїх пригод. Мама-свинка з татом аплодували та знімали все на камеру.— Це був найкращий бал! — сказала Пеппа, обіймаючи Джорджа.Друзі прощалися, домовляючись зустрітися знову й придумати щось не менш цікаве.Пеппа лягла спати з усмішкою, думаючи про яскравий день, і тихо прошепотіла: — Завтра буде ще більше пригод!Кінець.

Одного сонячного ранку Пеппа прокинулася дуже рано. Вона підбігла до вікна і побачила, як пташки весело співають у гілках дерева.— Сьогодні ми їдемо на ферму! — радісно скрикнула Пеппа.— Підемо подивимося на корів і свинок! — додав Джордж, обіймаючи свого динозавра.— І покатаємося на тракторі! — усміхнувся Тато Свин.На фермі Свинка Пеппа з родиноюКоли вони приїхали, містер Бик уже чекав їх біля воріт. — Вітаю, родино Свинок! Ласкаво просимо на ферму! Сьогодні у нас багато справ, і кожен може допомогти!Спочатку всі пішли до курника. Пеппа та Джордж сипали зерно для курей, а ті весело кудкудакали й стрибали довкола. Одна курочка навіть сіла Пеппі на голову! — Ой, яка смішна курка! — засміялася Пеппа.Потім родина вирушила до корів. Мама Свинка навчилася доїти корову, а Тато Свин спробував напоїти телятко молоком із пляшечки. Телятко радісно мукало й махало хвостиком.— Воно таке миле! — сказав Джордж.Загублені каченятаРаптом містер Бик звернувся до Пеппи: — У нас проблема! Каченята загубилися. Можеш їх знайти?— Звичайно, містере Бик! — відповіла Пеппа і взяла Джорджа за руку.Вони пройшли через зелене поле, де росли яскраві квіти, і почули тихе «кря-кря». За кущем ховалося п’ятеро маленьких каченят.— Ходімо до ставка! — сказала Пеппа.Вона й Джордж допомогли каченятам знайти шлях додому. Каченята радісно поплескали лапками у воду, а мама-качка подякувала їм, кивнувши головою.Веселий трактор— А тепер час покататися на тракторі! — оголосив містер Бик.Всі сіли на великий червоний трактор, і він повіз їх по полях. Вони побачили овець, які паслися на пагорбах, і навіть кілька кроликів, що визирали з нірок. Джордж захоплено показував на кожного кролика й вигукував: — Динозавр!— Ні, Джордж, це не динозаври! — сміялася Пеппа. Величезна калюжаНаприкінці дня Пеппа побачила величезну калюжу прямо посеред двору ферми. — Я не можу втриматися! — вигукнула вона.Пеппа та Джордж почали стрибати, розбризкуючи воду в різні боки. Тато й Мама Свинка теж приєдналися до веселощів, і навіть містер Бик випадково опинився у калюжі.— Це був найкращий день на фермі! — сказала Пеппа, коли всі поверталися додому, зморені, але щасливі.

Одного ранку Пеппа прокинулася від яскравого світла, що заливало кімнату. Вона підбігла до вікна й вигукнула: — Ой, яка краса! Джордже, швидше сюди!Джордж зазирнув із плюшевим динозавром у руках. — Діно? — здивовано запитав він, дивлячись на яскраву веселку.— Ні, Джордже, це не динозавр, це веселка! Але дивись, у ній є срібляста смужка! Я такого ще ніколи не бачила, — захоплено сказала Пеппа.— Срібло! Може, там скарб? — пожвавішав Джордж.Пеппа побігла до мами й тата. — Мамо, тату, ми з Джорджем побачили дивну веселку! Можна ми підемо подивитися ближче?— Звичайно, тільки не забудьте гумові чобітки, раптом буде болото, — усміхнувся тато Свин.Пеппа, Джордж і їхні друзі — Зої Зебра, Ребекка Кролик і Сьюзі Вівця — вирушили до веселки. По дорозі вони зустріли маленьку пташку, яка щось співала.— Чуєте? Вона говорить про якийсь скарб! — захоплено сказала Ребекка.— А давайте запитаємо! — запропонувала Сьюзі.Пеппа обережно звернулася до пташки: — Привіт, пташко! Ми шукаємо кінець веселки. Ти знаєш, що там?Пташка кивнула маленькою голівкою й защебетала: — У кінці веселки — скриня зі сміхом, яка зробить вас дуже щасливими!— Оце так! — вигукнув Джордж.Друзі пішли далі, долаючи різні перешкоди. Спершу був густий ліс. — Тримайтеся за руки, щоб не загубитися! — сказала Пеппа.Потім — бурхлива річка. — Ой-ой, як перейти? — хвилювався Джордж.— Стрибайте по камінцях! — сміливо запропонувала Зої.Нарешті, веселка привела їх до маленького пагорба. На вершині вони побачили чарівну скриню, яка сяяла, як зірка.— Раз, два, три! Відкриваємо! — разом вигукнули друзі. Усередині були різнокольорові кульки. Пеппа взяла одну в руки, і раптом всі опинилися на галявині, де брудні калюжі блищали на сонці.— Стриб-скок! — весело закричала Пеппа.— Оце так пригода! — сміялися всі.Вони зрозуміли, що справжній скарб — це радість і дружба, які роблять кожен день чарівним.— Це був найкращий день! — сказала Пеппа, коли всі разом поверталися додому.

Одного чудового ранку Свинка Пеппа прокинулася від яскравого сонечка, що заглядало у вікно. Вона швидко підхопилася з ліжка і побігла вниз до своєї родини.— Добрий ранок, Пеппо! — привіталися Мама і Тато Свині.— Добрий ранок! — відповіла Пеппа. — Що ми сьогодні будемо робити?— Ми з Джорджем хочемо пограти у пошук скарбів! — вигукнув Тато Свин, підморгнувши.— Ооо! Це дуже цікаво! — Пеппа застрибала від радості.Тато Свин передав Пеппі стару карту з намальованими слідами та хрестиком. — Це карта справжнього скарбу! — пояснив він.Пеппа, Джордж, Сюзі Вівця і Денні Пес взяли лупи, лопатки та вирушили у велику пригоду.Перша підказкаКарта привела друзів на ігровий майданчик, де вони знайшли першу підказку: “Сонце світить, трава росте, Тут гойдалка весело гойдає тебе!” — Це гойдалки! — вигукнула Пеппа.Вони підбігли до гойдалок і побачили там місіс Качечку, яка тримала у дзьобику папірець.— Кря-кря! — сказала вона, віддаючи підказку.Друга підказка— Дякую, місіс Качечко! — засміялася Пеппа й розгорнула папірець.На ньому було написано: “Де піски теплі й м’які, Скарб чекає вас мерщій!” — Це пісочниця! — сказав Джордж.Всі кинулися до пісочниці та почали копати.— Я щось знайшов! — вигукнув Денні Пес, витягуючи з піску пляшку з запискою.— Подивимось, що там написано! — запропонувала Сюзі.Остання підказкаПеппа розгорнула папірець і прочитала: “Там, де листячко шурхоче, І в затінку відпочити хочеш.” — Це під велике дерево! — радісно вигукнула вона.Друзі побігли до старого дуба у парку. Там вони побачили маленьку купку землі, наче хтось щось сховав.— Давайте копати! — запропонувала Сюзі.Всі разом узялися за роботу. Джордж навіть використав свій маленький екскаватор, щоб швидше знайти скарб.Раптом лопатка Пеппи вдарилася об щось тверде.— Це скриня! — радісно закричала вона.Справжній скарб!Друзі відкрили її і знайшли всередині… коробку з печивом у формі сердечок!— Оце справжній скарб! — засміялася Сюзі.Але раптом Пеппа помітила ще одну маленьку коробочку в скрині. Вона відкрила її й побачила яскравий медальйон у формі серця.— Ооо, яка краса! — захоплено вигукнула Пеппа.На звороті було написано: “Дружба — це найцінніший скарб!”— Це правда! — погодився Денні.Всі сіли під деревом, смакували печивом і раділи, що знайшли не лише справжній скарб, а й провели чудовий день разом.— Це був найкращий день! — сказала Пеппа.— Хрю-хрю, — погодився Джордж.І всі весело засміялися.Кінець!

Якось, коли сонце світило яскраво, а небо було блакитним, Свинка Пеппа вирушила на прогулянку до лісу з родиною. Вона завжди обожнювала досліджувати нові місця, і цього разу їй стало цікаво, що ховається за межами знайомих стежок. Пеппа мріяла про неймовірні пригоди, і сьогодні вона була готова до чогось особливого.“Мамо, тату, давайте підемо в глибину лісу!” — радісно сказала Пеппа, тягнучи своїх батьків за собою.Мама Свинка усміхнулася і погодилася. “Тільки не забувай, що ліс може бути не таким вже й знайомим. Будь обережна.”І от, разом із родиною, Пеппа вирушила в подорож. Ліс був наповнений ароматом свіжої трави, птахи співали, а дерева шелестіли своїм листям. Але чим далі вони йшли, тим більше Пеппа відчувала, що щось особливе чекає на них у глибині лісу.Нарешті вони дійшли до великого, старого дуба, що стояв на галявині. Під його корінням Пеппа побачила маленький, блискучий ключик, який тягнув до себе її погляд. “Що це?” — подивувалася вона.“Це, мабуть, ключ до чогось важливого”, — відповіла Мама Свинка, теж звернувши увагу на знахідку.Пеппа підняла ключик і, тримаючи його в руках, відчула, як її серце затрепетало. Вона відчула, що цей ключ може відкрити двері до великої таємниці. Зазвичай Пеппа не боялася, але зараз її охопило хвилювання.“Мамо, татусю, може, ми знайдемо щось дуже цікаве?” — запитала Пеппа, тримаючи ключик перед собою.“Звісно, ми з тобою разом розкриємо цю таємницю!” — відповів Тато Свин.Вони вирушили в пошуках місця, яке могло б підходити для ключа. І незабаром, серед дерев, вони знайшли величезну кам’яну плиту з дивними знаками, які світилися під променями сонця.Пеппа підійшла до плити, вставила ключ у маленьку щілину і повернула його. Раптом земля під її ногами здригнулася, і плитка відсунулася, відкриваючи вхід у невелике підземелля.“Тут ми точно знайдемо щось захоплююче!” — зраділа Пеппа.Вони спустилися вниз і потрапили до маленької печери, всередині якої було багато яскравих каменів, що світилися, немов зірки. В середині стояла стара скриня, яка чекала свого відкриття.Пеппа підійшла до скрині і, зітхнувши від хвилювання, відкрила її. У середині була не золота, а не менш цінна річ — старовинна книга з казками про лісові пригоди. “Це книга моїх улюблених історій!” — вигукнула Пеппа, тримаючи її в руках. “Тут стільки неймовірних казок, які можуть ожити!”Мама Свинка і Тато Свин були так само здивовані і щасливі. “Це була справжня пригода, Пеппо”, — сказав Тато Свин.Вони повернулися додому, а Пеппа прочитала свою першу казку з нової книги. Від того моменту вона зрозуміла, що справжня магія полягає в тому, щоб не боятися відкривати нові горизонти і вірити в чудеса, які можуть трапитися на кожному кроці.Кінець. Ця казка про Пеппу нагадує, що іноді найбільша цінність полягає не в матеріальних речах, а в чудових пригодах, яких ми переживаємо разом з тими, кого любимо.

У маленькому затишному селищі, серед зелених лугів та яскравих квітів, жила свинка на ім’я Пеппа. Вона була дуже веселою та завжди мала багато друзів. Кожен день приносив їй радість, але особливо Пеппа чекала на День святого Валентина, адже це був день, коли всі могли показати своїм друзям та рідним, як вони їх люблять.Цього року Пеппа вирішила, що вона зробить щось особливе для своїх найкращих друзів. Вона вирушила до свого улюбленого магазину в селищі, де продавали всілякі валентинки, милі подарунки і приємні сюрпризи.— Що я зроблю для Джорджа? — подумала Пеппа, обираючи картки. — І для Зої? І для Ребекки? О, я знаю! Я зроблю для них щось зовсім чарівне!Пеппа вирушила додому і вирішила створити найбільший і найкрасивіший букет із валентинок і квітів. Вона поєднувала різні кольори і візерунки, роблячи кожен подарунок унікальним і особливим для кожного друга.На ранок Дня святого Валентина Пеппа була дуже схвильована. Вона розклала свої подарунки на столі та вирушила до друзів. Спершу вона пішла до Джорджа, свого молодшого братика. Джордж був такий захоплений, коли побачив букет, обійняв сестру.— Дякую, Пеппо! Ти найкраща!Потім Пеппа вирушила до Зої та Ребекки, які теж були дуже щасливі від її подарунків. Кожен подарунок мав своє маленьке послання: “Ти найкраща подруга”, “Дякую, що ти є”, “Твоя усмішка робить цей світ кращим”. Пеппа дуже гордилася тим, що змогла зробити своїх друзів щасливими.Та найбільше Пеппа чекала на момент, коли вона побачить своїх батьків. Вона влаштувала для них справжнє свято — приготувала смачні печиво у формі сердець і запалила свічки на столі.— Зі святом, мамо і тато! — сказала Пеппа, даруючи їм свої власноруч зроблені валентинки.Її батьки, звісно, були дуже щасливі та пишалися такою турботливою донькою.Увечері, коли день вже закінчувався, всі зібралися разом на святковій вечері. Кожен отримав свої маленькі подарунки, і всі ділилися своїми теплими словами та обіймами. Всі почувалися дуже любленими та цінними. Це був найкращий День святого Валентина для Пеппи.— Я так рада, що є ви, — сказала свинка Пеппа, сидячи серед своїх найближчих людей. — Адже любов — це найкращий подарунок у світі! І так, Пеппа зрозуміла, що справжня магія Дня святого Валентина не в подарунках чи квітах, а в тому, щоб дарувати любов і турботу своїм близьким.І, звісно, всі разом вони з радістю провели цей день, наповнений сміхом, обіймами та теплом сердець.

Одного вечора в будинку Свинки Пеппи стало темно — мама Свинка вимкнула світло, бо настав час лягати спати.— Надобраніч, мої любі! — сказала мама, поцілувала Пеппу і Джорджа та вийшла з кімнати.Але щойно стало зовсім темно, Джордж зіщулився під ковдрою.— Пеппо… мені страшно, — тихенько прошепотів він.— Чого ти боїшся? — запитала Пеппа.— Темряви, — зітхнув Джордж.Пеппа задумалася. Вона сама колись боялася темряви, але тато Свин пояснив їй, що ніч зовсім не страшна.— Знаєш, Джорджику, темрява — це просто відсутність світла! Вона не може тебе образити. А ще вночі з’являються найкрасивіші речі! Ходімо, я тобі покажу.Пеппа взяла Джорджа за лапку та відчинила штору. У вікні сяяв великий місяць, а на небі блищали тисячі зірок.— Дивись, які вони гарні! Це наче чарівні ліхтарики, що освітлюють ніч!Очі Джорджа округлилися від захоплення.— А ще… якщо прислухаєшся, ти почуєш, як уночі співають цвіркуни, а вітерець лагідно колише дерева. Це все частина чарівного нічного світу!Джордж почав слухати та дивитися навколо. Він побачив, як місячне світло м’яко освітлює його улюблені іграшки, а його тінь весело рухається по стіні. — Ой, моя тінь танцює! — засміявся він.— Бачиш? Темрява — не страшна, вона просто інша! — усміхнулася Пеппа.Джордж кивнув. Тепер йому було цікаво, а не страшно.— Я більше не боюся! Ніч — це чарівно!Пеппа закуталася у ковдру, а Джордж затишно влаштувався поруч. Скоро він заснув, посміхаючись. А місяць і зірки пильнували його сон, як добрі друзі.

Одного ранку Свинка Пеппа прокинулася дуже рано. Вона радісно застрибала на ліжку та вигукнула:— Ура! Сьогодні 8 Березня!— А що це за свято? — сонно запитав Джордж, потираючи оченята.— Це свято всіх мам, бабусь і дівчаток! Ми маємо зробити щось особливе для нашої мами!Підготовка до святаПеппа підскочила до тата Свина, який уже сидів за сніданком і читав газету.— Татку, у нас є подарунок для мами?— Ой, справді, сьогодні 8 Березня! — здивувався тато. — Ми повинні підготувати щось дуже гарне!— Ми можемо приготувати для мами святковий сніданок! — запропонував Джордж.— А ще зробити для неї красиву листівку! — додала Пеппа.— Прекрасна ідея! — тато усміхнувся. — Але нам потрібна допомога.Разом вони вирушили до бабусі й дідуся Свинів. Бабуся допомогла спекти смачний торт, а дідусь показав, як зробити гарний букет із квітів, що росли в його саду.Поки торт пікся, Пеппа та Джордж старанно вирізали з кольорового паперу сердечка та малювали на листівці усміхнені обличчя всієї родини.Найкраще святоКоли мама Свинка вийшла з кімнати, її зустріли радісними вигуками:— Зі святом, мамо! — О, яка краса! — зворушено сказала мама, отримавши букет, листівку, смачний торт і гарно запакований подарунок.— А найкращий подарунок — це ваша любов! — ніжно обійняла вона своїх малюків.— А що в коробці? — зацікавлено запитав Джордж.Мама відкрила пакунок і…— Ой! Це чудовий новий фартушок! — зраділа вона.— Щоб ти завжди залишалася такою гарною, навіть коли готуєш! — пояснив тато.І в той день у будинку Свинки Пеппи лунав сміх, було багато радості та тепла, а мама Свинка почувалася найщасливішою у світі!