Казки про Великдень

Великдень був одним із найулюбленіших свят для Свинки Пеппи. Це був день, коли всі свинки, кролики та лисиці збиралися разом, щоб святкувати, розфарбовувати яйця, гратися та сміятися. Цього року Пеппа з родиною вирушали до бабусі та дідуся, і вона не могла дочекатися, щоб разом з усіма святкувати.— Мама, мама! Я не можу дочекатися Великодня! — радісно вигукнула Пеппа, прокидаючись зранку.— Добре, Пеппо, але пам’ятай, що перед святом треба підготуватися. Збирай свої фарби, яєчка і кошик для яєць, — сказала мама свинка.Пеппа і Джордж із захопленням почали розфарбовувати яйця. Пеппа вибрала найяскравіший рожевий колір для свого яйця, а Джордж — яскраво-синій. Вони малювали зайчиків, квіточки, сердечка, і навіть створили маленький малюнок Великоднього кролика, який сховав свої яйця в саду. Пеппа дуже пишалася своєю роботою, але Джордж був такий захоплений процесом, що ледь не забруднив фарбами весь стіл! — Ой! Джордж, обережно! — сміялася Пеппа, допомагаючи йому очистити фарби.— Це буде найкраще свято на світі! — сказала Пеппа, коли всі яйця були готові.Після розфарбовування яєць вони поїхали до бабусі та дідуся. Як тільки вони приїхали на подвір’я, дідусь свин привітав їх із святом та запропонував розпочати великодні традиції.— Готові до пошуку яєць? — весело запитав дідусь свин.— Так, так! — вигукнула Пеппа.У дворі бабусі і дідуся на їхніх зелених лужках вже було багато захованих яєць. Але було ще одне завдання — на цей рік дідусь свин вирішив зробити справжнє випробування. Він заховав одне дуже особливе яйце, яке було золоте!— Ось це яйце стане подарунком тому, хто знайде його першим, — сказав дідусь свин.Пеппа з Джорджем одразу ж почали шукати. Вони бігали по саду, перевіряли під кущами, під деревами та навіть за гаражами, але золотого яйця все не було видно. Пеппа була вперта, а Джордж — дуже кмітливий. Вони почали шукати разом, і ось, раптом, Джордж побачив щось блискуче в траві!— Я знайшов! — вигукнув Джордж, притискаючи золотий кошик до себе.Пеппа підбігла, і всі стали святкувати. Однак Пеппа не була засмучена, адже вона вже знайшла так багато гарних яєць і мала чудовий час із родиною. Після пошуку яєць вони сіли за великий стіл під деревами, на якому стояли великодні паски, смачні пиріжки, запечені овочі та фрукти. Бабуся свинка принесла великий кошик з червоними яєчками, а дідусь свин запросив всіх на традиційний великодній смачний обід.— Пеппо, ти сьогодні була дуже старанною! — похвалив її дідусь.— А Джордж знайшов золоте яйце! — додала бабуся свинка.Пеппа і Джордж обіймалися, сміючись і розповідаючи про свої пригоди. Вони раділи, що святкують Великдень разом і що це свято стало для них незабутнім. Пеппа зрозуміла, що найкращі моменти — це ті, що ти переживаєш разом з родиною і друзями.Після смачного обіду вони всі вирушили на прогулянку в ліс, граючи в різні ігри. Пеппа дізналася, що на Великдень не обов’язково бути першим у пошуках яєць або знайти золоте яйце. Головне — це радість від того, що ти разом з тими, кого любиш.— Великдень — це час бути з родиною і створювати незабутні моменти, — сказала Пеппа, поглядаючи на свою родину і друзів.І так, у цей святковий день Пеппа зрозуміла, що справжня магія Великодня — це в любові та взаємній турботі.Де знайти інші казки українською про Свинку Пеппу?Радимо перейти за тегом казки про Свинку Пеппу та обрати історію, яка буде найбільш до вподоби. Приємного читання!

У затишному селі, де кожна хата потопала в зелені садів, жила родина — мама Оксана, тато Михайло та троє їхніх діток: Софійка, Юрко і найменша Катруся. Великдень у цій родині завжди був особливим, адже всі разом готувалися до нього з такою любов’ю, що навіть повітря в хаті пахло радістю.За тиждень до свята мама Оксана зібрала дітей у кухні й сказала: — Цього року ми зробимо Великдень незабутнім! Кожен із вас матиме своє важливе завдання, і разом ми створимо справжнє диво.Софійка, яка любила малювати, одразу закричала: — Я хочу розписати писанки! Такі гарні, щоб усі ахнули! Мама усміхнулася: — Добре, ти будеш нашою майстринею писанок. А я навчу тебе секретного візерунка, який мені передала бабуся. Юрко, який обожнював готувати, потер руки: — А я хочу спекти паску! Щоб вона була висока, як гора, і солодка, як мед! Тато Михайло підморгнув: — Тоді ти мені допоможеш замішувати тісто, але спершу ми підемо по дрова, щоб піч горіла жарко.Катруся, тримаючи в руках свою улюблену ложку, тихенько сказала: — А я хочу прикрасити кошичок. Щоб він був як у казці! Мама обняла її: — Чудово, ти зробиш наш кошичок найгарнішим у селі.Наступного дня родина взялася до роботи. Софійка сиділа за столом із мисочками фарб — червоною, синьою, зеленою. Мама показала їй, як воском виводити зірочки й квіточки на яйцях. Софійка так старалася, що язик у неї висунувся від зосередженості, а коли перша писанка була готова — золотиста з червоними пелюстками, — вона аж підстрибнула від радості.Юрко з татом тим часом гуділи на кухні. Тато вчив його, як замішувати тісто: — Додай трішки любові в кожен рух, і паска виросте висока-висока! Юрко старанно місив, а потім вони разом поставили тісто в тепле місце під рушничок. Коли паска піднялася, Юрко аж заверещав: — Тату, дивись, вона жива, вона дихає!А Катруся сиділа на підлозі з кошичком. Мама дала їй стрічки, квіточки з тканини й маленькі дерев’яні зайчики, яких тато вирізав із дерева. Катруся вплітала стрічки в кошик, прикріплювала квіти й шепотіла: — Ти будеш найкрасивіший, і всі тебе любитимуть. Увечері, коли всі зібралися разом, хата гуділа від сміху й тепла. Мама спекла з дітьми ще кілька маленьких пасочок, щоб кожен міг прикрасити свою — Юрко посипав горішками, Софійка додала цукрових квіточок, а Катруся поклала зверху крихітну писанку, яку їй допомогла зробити сестра.Настав Великдень. Родина пішла до церкви з кошиком, який сяяв, наче маленький скарб. Писанки Софійки вражали всіх своєю красою, паска Юрка була такою смачною, що навіть сусіди просили шматочок, а кошичок Катрусі викликав усмішки в кожного, хто його бачив. Після освячення всі сіли за стіл, і діти зрозуміли: це був найкращий Великдень, бо вони зробили його разом. Софійка шепнула Юркові й Катрусі: — Давайте наступного року ще більше вигадаємо! Може, спечемо паску у формі зайчика? Юрко засміявся: — І писанки з малюнками сонця! А Катруся додала: — І кошичок із зірочками!Так у цій родині народилася традиція — щороку готуватися до Великодня разом, додаючи до свята щось нове й веселе. І кожна дитина в селі, почувши цю історію, мріяла зробити те саме: розмалювати писанки, спекти паску й прикрасити кошичок, щоб подарувати своїй сім’ї радість і тепло.

Одного теплого весняного дня, напередодні Великодня, у штабі Щенячого патруля пролунав дзвінок. Райдер підняв слухавку і почув схвильований голос мера Гудвей: — Райдере, у нас біда! Хтось украв Великодній Сюрприз — гігантське яйце з подарунками для всіх дітей Пригодницької Бухти! Без нього свято пропаде!Райдер миттю скликав команду: — Цуценята, у нас термінова справа! Треба знайти Великодній Сюрприз. До роботи!Гонщик гавкнув: — Я вистежу злодія! Мій ніс уже готовий!Маршал весело підскочив: — А я перевірю, чи не залишив хтось гарячих слідів!Скай злетіла на своєму гелікоптері: — Погляну з неба — від мене нічого не сховається!Роккі схопив свій рюкзак з інструментами: — Якщо яйце десь застрягло, я його витягну!Кремез додав: — А я побудую щось, щоб дістатися до схованки!Команда розійшлася по Бухті. Гонщик швидко знайшов слід — кілька блискучих конфетті біля старого маяка. — Це точно з Великоднього Сюрпризу! — сказав він і покликав Райдера.Скай, пролітаючи над маяком, помітила щось дивне: — Райдере, бачу величезне яйце на вершині маяка! Але як воно туди потрапило? Усі зібралися біля маяка. На самій верхівці стояло гігантське яйце, розмальоване в яскраві кольори, але його оточували чайки, які гуділи та не підпускали нікого близько.— Ой-ой, здається, чайки думають, що це їхнє яйце! — засміявся Маршал, ледь не впавши від вітру.Роккі одразу придумав план: — Я зроблю маленьку драбину з мотузок і дощок, щоб піднятися! Кремез допоміг зібрати міцну конструкцію, а Гонщик відволікав чайок, розкидаючи шматочки хліба якомога далі від маяка. Скай обережно підлетіла ближче і зачепила яйце тросом, щоб спустити його вниз.Коли Великодній Сюрприз опинився на землі, він раптом тріснув — і з нього посипалися іграшки, солодощі та маленькі писанки для всіх дітей Бухти! Мер Гудвей прибігла і радісно заплескала в долоні: — Щенячий патруль, ви справжні герої! Свято врятовано!На Великдень у парку зібралися всі жителі. Кремез збудував веселу гірку для дітей, Роккі прикрасив її переробленими стрічками, а Маршал влаштував “пожежний” танець, розмахуючи лапами. Гонщик стежив за порядком, а Скай розкидала з неба кольорові пір’їнки.Так у Пригодницькій Бухті настав найсолодший і найвеселіший Великдень, а чайки з маяка ще довго гуділи, згадуючи свою пригоду з гігантським яйцем.