Чарівний годинник
У маленькому затишному містечку, де всі будинки мали яскраві дахи, а на вулицях росли високі каштани, стояв особливий годинник. Він височів на головній площі вже сто років і був незвичайним. Цей годинник мав чарівну силу — він відраховував час до Нового року, а коли стрілки доходили до дванадцятої, з його дзвону вилітали золоті сніжинки, що виконували бажання.Але цього року, коли до Нового року залишилося всього три дні, сталося щось дивне. Годинник перестав цокати. Його великі стрілки застигли на місці, а дзвін замовк.— Що ж тепер буде? — схвилювалася бабуся Олена, яка продавала пиріжки на площі. — Якщо годинник не проб’є дванадцять разів, Новий рік не настане!Про це почули троє друзів: семирічна Соломійка, шестирічний Максимко і п’ятирічна Оленка. Вони сиділи біля фонтану й годували голубів.— Треба щось робити! — рішуче сказала Соломійка, встаючи. — Ми не можемо залишитися без Нового року!
— А як ми можемо допомогти? — засумнівався Максимко. — Ми ж малі.— Малі, але розумні! — підбадьорила його Оленка. — Мій дідусь казав, що всередині годинника живе Часовий гном. Може, йому потрібна допомога?Діти підійшли до високих дерев’яних дверей біля підніжжя вежі. Двері були зачинені великим іржавим замком.— Дивіться! — вигукнула Соломійка. — Тут якісь дивні знаки!На дверях були вирізьблені три символи: сонце, місяць і зірка.
— Це загадка! — здогадався Максимко. — Треба натиснути їх у правильному порядку!— Але в якому? — задумалася Оленка.Соломійка присіла навпочіпки й уважно подивилася на символи.— Я знаю! Спочатку сходить сонце вранці, потім з’являються зірки ввечері, а місяць — уночі!Вона натиснула символи в цьому порядку — і двері заскреготіли та відчинилися!Усередині вежі було темно й трохи страшно. Крутими сходами діти піднялися нагору, тримаючись за руки. Нарешті вони опинилися у великій кімнаті, де цокав величезний механізм годинника. Але тепер він не працював — усі шестерні застигли.— Хто тут? — почувся тоненький голосок.З-за великого колеса виглянув маленький гном у синьому ковпаку. Він виглядав дуже засмученим.— Ми прийшли допомогти! — сказала Соломійка. — Чому годинник зупинився?Гном зітхнув:— Я Тік-Так, Часовий гном. Годинник зупинився, бо зникли три чарівні камінці, які дають йому силу. Без них механізм не працює.— А де ці камінці? — запитав Максимко.— Їх викрала Зимова Вітряниця — примхлива чарівниця, яка не любить свята. Вона сховала їх у трьох різних місцях містечка. — Тік-Так дістав старий пергамент. — Ось загадки, де їх шукати.
Перший камінець — червоний, як серце.
Там, де мами печуть хліб і пиріжки,
де пахне корицею і теплом.
— Це пекарня! — одразу здогадалася Оленка.Діти побігли до пекарні пані Марійки. Там справді пахло ванільними булочками й корицею. Вони все розповіли пекарці.— Ой, діточки, сьогодні вранці я знайшла дивний червоний камінчик у борошні! Думала, хтось загубив. Ось він!Пані Марійка дістала з кишені фартуха камінець, що світився теплим червоним світлом.— Один є! — зраділа Соломійка. — Читаймо другу загадку!
Другий камінець — синій, як небо.
Там, де діти сміються й граються,
де гойдалки злітають до зірок.
— Дитячий майданчик! — вигукнув Максимко.На майданчику вони шукали всюди: під гойдалками, у пісочниці, на гірці. Оленка помітила, що одна з гойдалок світиться блакитним світлом.
— Дивіться! Камінець прив’язаний до ланцюжка гойдалки!Максимко заліз на гойдалку й обережно відв’язав синій камінець.— Два! Залишився ще один! — Соломійка розгорнула пергамент.
Третій камінець — зелений, як надія.
Там, де книжки живуть на полицях,
де казки чекають маленьких читачів.
— Бібліотека! — хором вигукнули всі троє.У бібліотеці пані Ольга, бібліотекарка, здивувалася, побачивши дітей:— Що трапилося, малята?Вони розповіли про свою пригоду. Пані Ольга замислилася:— Сьогодні, коли я розставляла книжки, одна казка світилася зеленим світлом. Це було так дивно! Ось вона.Вона дістала з полиці книжку «Новорічні чудеса». Коли Соломійка відкрила її, зсередини випав зелений камінець.— Ура! Ми знайшли всі три! — зраділи діти.Вони помчали назад до вежі годинника. Тік-Так аж підстрибнув від радості, коли побачив камінці.— Ви молодці! Тепер треба вставити кожен камінець у правильне місце в механізмі. Червоний — це серце годинника, він дає енергію. Синій — це розум, він відлічує час. Зелений — це надія, він береже мрії.Діти допомогли Тік-Таку вставити камінці. Щойно останній камінець став на своє місце, годинник ожив! Шестерні закрутилися, стрілки почали рухатися, і пролунав дзвін:— Дзень-дзень-дзень!Годинник наздоганяв утрачений час, і до Нового року знову пішов відлік.— Дякую вам, маленькі герої! — сказав Тік-Так. — Ви врятували Новий рік для всього містечка! А за вашу доброту й розум годинник виконає по одному вашому бажанню просто зараз!Соломійка побажала, щоб усі діти в містечку отримали подарунки на Новий рік. Максимко побажав, щоб його бабуся одужала. А маленька Оленка побажала, щоб Зимова Вітряниця більше не була такою злою й теж могла радіти святам.
І сталося диво! З дзвону годинника вилетіли золоті сніжинки, що розлетілися по всьому місту. А десь далеко, у крижаному замку, Зимова Вітряниця раптом усміхнулася — вперше за багато років. Їй стало тепло на серці, і вона вирішила більше ніколи не псувати свята.Коли настав Новий рік, годинник пробив дванадцять разів, як ніколи раніше, а золоті сніжинки танцювали в повітрі. Усі жителі містечка вийшли на площу й дякували трьом маленьким героям.— Бачиш, — сказала Соломійка Максимкові, — ми були малі, але змогли зробити велику справу!— Бо ми були разом! — додала Оленка.І це була правда. Адже найсильніше чарівництво — це дружба, доброта і віра в чудеса.