Перший сніг
Пеппа відкрила очі й відразу відчула, що щось незвичайне. У кімнаті було якось особливо світло! Вона підбігла до вікна і…— Ой-ой-ой! СНІГ! — закричала Пеппа так голосно, що прокинувся навіть Джордж у сусідній кімнаті.
— Хрю-хрю! — радісно заверещав Джордж і теж прибіг до вікна.За вікном усе-усе було біле-пребіле! Сніг лежав на деревах, на даху, на машині Тата Свина, навіть на батуті у дворі!— Мамо! Тату! Падав сніг! — Пеппа з Джорджем гупотіли сходами вниз, аж будинок трусився.— Хо-хо-хо! — засміявся Тато Свин. — Так, це перший сніг цієї зими! Хто хоче гратися у дворі?
— Я! Я! Я! — застрибала Пеппа.
— Динозавр теж! — додав Джордж, міцно тримаючи свого іграшкового динозавра.Мама Свинка одягла на Пеппу теплу червону курточку, шапку і рукавички. Джорджа закутала в синю куртку з капюшоном.— Готові? — запитала Мама.
— Так! — хором відповіли поросята.Коли Пеппа ступила на сніг, він заскрипів під її ніжками: хрум-хрум-хрум!— Хі-хі-хі! Сніг співає! — засміялася Пеппа.Джордж спробував зробити крок і… бульк! — упав прямо в сніг.
— Ха-ха-ха! Джордже, ти став сніговим поросям! — реготала Пеппа.Але Джорджу було зовсім не боляче — сніг був м’якенький і пухкий, як велика подушка!— Зліпімо сніговика! — запропонувала Мама Свинка.
— Ура! — закричала Пеппа і почала катати величезну кулю зі снігу.Вона котила, котила, котила… Куля ставала все більшою й більшою!— Хрю-хрю! Допоможи! — попросив Джордж, бо його куля була ще зовсім маленька.Разом вони скотили три снігові кулі — велику, середню і маленьку.
— Тату, допоможи підняти! — попросила Пеппа.
Тато Свин поставив середню кулю на велику, а маленьку — зовсім нагору.
— Тепер потрібні очі, ніс і ротик! — сказала Мама Свинка.Пеппа знайшла два камінчики для очей, морквину для носа, а Джордж приніс гілочки для рук сніговика.— Він чудовий! — захопилася Пеппа. — Але… йому холодно!Вона побігла в дім і принесла свій старий шалик.
— Тепер тобі тепло, сніговику! — сказала Пеппа, обмотуючи шалик навколо снігової шиї.— А тепер — санчата! — голосно сказав Тато Свин і виніс червоні санчата з гаража.
— Так! — зрадів Джордж.Усі разом піднялися на невеликий пагорб біля будинку. Пагорб здавався Пеппі величезною горою!— Я перша! — крикнула Пеппа, сідаючи на санчата.
— Тримайся міцно! — попередила Мама.— Поїхали-і-і! — Тато Свин легенько штовхнув санчата.Віууууу! Пеппа мчала вниз! Вітер свистів у вухах, сніг летів під санчатами!
— А-а-а-а! Це так весело-о-о! — кричала Пеппа.Бум! Санчата зупинилися внизу, і Пеппа перевернулася прямо в сніг.
— Хі-хі-хі! Ще раз! Ще раз!Джордж теж хотів кататися, але трохи боявся.
— Не бійся, Джорджу, я поїду з тобою! — сказала Мама Свинка.Вони сіли на санчата разом і… віуууу! Помчали вниз!
— Хрю-хрю-хрю! — радісно верещав Джордж увесь шлях.Навіть Тато Свин прокотився на санчатах! Він їхав так швидко, що його окуляри мало не злетіли!Після санчат Тато Свин зліпив снігову кулю.
— Хто готовий до змагання? — запитав він із хитрою посмішкою.— Я! — крикнула Пеппа.
— Динозавр! — сказав Джордж.
— Тоді оголошую… СНІГОВУ БИТВУ! — весело вигукнув Тато.Пеппа швидко зліпила снігову кулю і кинула в Тата. Шльоп! Куля влучила йому прямо в животик!
— Ой-ой! Влучила! — засміявся Тато Свин.Джордж кинув свою кульку в Пеппу, але вона пролетіла повз.
— Не влучив! — засміялася Пеппа.Мама Свинка теж приєдналася до гри. Вона була дуже вправна! Її снігові кулі летіли точно в ціль!Шльоп! Бах! Бум! Усі кидалися снігом і реготали так голосно, що їх, напевно, чули сусіди!Нарешті всі втомилися й стали червоні, як помідори.
— Хо-хо-хо! Час повертатися в теплий будинок! — сказав Тато Свин, обтрушуючи сніг зі своїх окулярів.Удома було затишно й тепло. У каміні весело потріскували дрова.
— А тепер найкраща частина зимового дня! — сказала Мама Свинка і поставила на стіл чотири чашки з гарячим какао.— Ммм! З маршмелоу! — зраділа Пеппа, побачивши білі зефірки, що плавали в какао.
— І зі збитими вершками! — додав Джордж.
Уся родина сиділа біля каміна, пили смачне гаряче какао і дивилися на вогонь.— Тату, а завтра знову буде сніг? — запитала Пеппа.
— Можливо, — відповів Тато Свин, обіймаючи доньку. — Але навіть якщо ні, ми чудово провели сьогоднішній день, правда?— Так! Це був найкращий день! — зітхнула Пеппа. — Я люблю зиму!
— Хрю-хрю! — погодився Джордж, засинаючи на Маминих колінах.А за вікном тихо падав сніг, вкриваючи світ м’якою білою ковдрою. І сніговик в червоному шалику посміхався, охороняючи солодкі сни маленьких поросят.
